почесний

посіда́ти / посі́сти чі́льне (поче́сне, провідне́ і т. ін.) мі́сце в чому. Бути досить важливим, передовим серед чогось і т. ін.; мати велике значення. В житті і духовному розвитку сучасної людини відіграють величезну роль різні ідеологічні фактори. Серед них чільне місце посідають мистецтво і література (З журналу); Україна прагне посісти чільне місце у загальноєвропейському процесі, підтримувати з усіма, перш за все, сусідніми, державами відносини взаємоповаги, дружби і ділового співробітництва (З газети); З початку свого існування Києво-братська школа посіла провідне місце на Україні і набула значення вищого учбового закладу (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

почесний — поче́сний прикметник Орфографічний словник української мови
почесний — Гідний пошани, р. поштивий; (рід) шанований, заслужений. Словник синонімів Караванського
почесний — див. шановний Словник синонімів Вусика
почесний — [почеснией] м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
почесний — -а, -е. 1》 Гідний поваги, пошани. || Який користується повагою, пошаною. 2》 Признач. для вияву поваги, пошани. || Такий, що надається на знак поваги, пошани. || Такий, що обирається на знак поваги, пошани. Почесний академік. Почесний громадяник міста. Великий тлумачний словник сучасної мови
почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (М. Коцюбинський); // Який користується повагою, пошаною. Словник української мови у 20 томах
почесний — ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю. Словник синонімів української мови
почесний — Поче́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
почесний — ПОЧЕ́СНИЙ, а, е. 1. Гідний поваги, пошани. Рустем поправлявся. Його одвідували товариші, галасливий жвавий гурток, який уважав рану Рустемову почесною, бо він дістав її у боротьбі з забобонами (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
почесний — Почесний, почестний, -а, -е 1) Почтенный, уважаемый. Титарівна-Немерівна почестного роду. Шевч. 655. Вік чоловік почесний. Черк. у. 2) Почетный. почесний хліб. Хлѣбъ, съ которымъ приходять старости сватать дѣвушку. Словник української мови Грінченка