пошабашити

ПОШАБА́ШИТИ, шу, шиш, док., рідко що і без прям. дод., розм.

Закінчити роботу.

[Горпина:] Чого це так рано сьогодня [сьогодні] пошабашили роботу? (М. Кропивницький);

В саду в бригаді – тут же між яблунями – гори яблук. Це тут сортирують їх, пакують в ящики. Але зараз жінки пошабашили на обід (А. Головко);

Після роботи Левко завжди ходив до річки. Навіть коли пошабашить у полі пізнього вечора, все одно поспішає на стрімкий берег (О. Десняк);

// з чим. Довести що-небудь до кінця.

– Ось пошабашимо з війною, приїду потім сюди женитися (А. Шиян);

// перен. Умерти.

– Розмінять би вже й цілу сотню [років], а там не гріх і пошабашити (І. Волошин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me