1. Словник української мови в 11 томах

пошабашити

ПОШАБА́ШИТИ, шу, шиш, док., неперех. і рідко перех., розм. Закінчити роботу.

[Горпина:] Чого це так рано сьогодня [сьогодні] пошабашили роботу? (Кроп., І, 1958, 193);

В саду в бригаді — тут же між яблунями — гори яблук. Це тут сортирують їх, пакують в ящики. Але зараз жінки пошабашили на обід (Головко, І, 1957, 443);

Після роботи Левко завжди ходив до річки. Навіть коли пошабашить у полі пізнього вечора, все одно поспішає на стрімкий берег (Десняк, Опов.., 1951, 29);

// з чим. Довести що-небудь до кінця.

— Ось пошабашимо з війною, приїду потім сюди женитися (Шиян, Гроза.., 1956, 243);

// перен. Умерти.

— Розмінять би вже й цілу сотню [років], а там не гріх і пошабашити (Вол., Дні.., 1958, 65).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошабашити — пошаба́шити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. пошабашити — -шу, -шиш, док., неперех. і рідко перех., розм. Закінчити роботу. || з чим. Довести що-небудь до кінця. || перен. Умерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пошабашити — ПОШАБА́ШИТИ, шу, шиш, док., рідко що і без прям. дод., розм. Закінчити роботу. [Горпина:] Чого це так рано сьогодня [сьогодні] пошабашили роботу? (М. Кропивницький); В саду в бригаді – тут же між яблунями – гори яблук. Словник української мови у 20 томах