пошепотіти
ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., що і без прям. дод.
Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час.
Пошепотав [Максим] .. з лікарем: “Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!” (Панас Мирний);
Хлопці тим часом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись (С. Васильченко);
Діти пошепотіли щось між собою й полягали спати (С. Скляренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пошепотіти — пошепоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- пошепотіти — [пошеипоут’ітие] -поучу, -потиш, -потиемо, -потиете; нак. -поти, -поут'іт' Орфоепічний словник української мови
- пошепотіти — -очу, -отиш і пошепотати, -очу, -очеш, док., перех. і без додатка. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пошепотіти — ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. і без додатка. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Пошепотав [Максим].. з лікарем: «Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!... Словник української мови в 11 томах
- пошепотіти — Пошепоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170. Словник української мови Грінченка