1. Словник української мови в 11 томах

пошепотіти

ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. і без додатка. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час.

Пошепотав [Максим].. з лікарем: «Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!» (Мирний, II, 1954, 135);

Хлопці тим часом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись (Вас., II, 1959, 47);

Діти пошепотіли щось між собою й полягали спати (Скл., Легенд. начдив, 1957, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошепотіти — пошепоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пошепотіти — [пошеипоут’ітие] -поучу, -потиш, -потиемо, -потиете; нак. -поти, -поут'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. пошепотіти — -очу, -отиш і пошепотати, -очу, -очеш, док., перех. і без додатка. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пошепотіти — ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., що і без прям. дод. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час. Пошепотав [Максим] .. з лікарем: “Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!... Словник української мови у 20 томах
  5. пошепотіти — Пошепоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. = пошептати. Жінки щось пошепотіли проміж (себе). Драг. 170. Словник української мови Грінченка