пошкодувати

ПОШКОДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. кого, що. Пожаліти кого-, що-небудь, відчути жалощі до когось, чогось.

– Легше... легшенько, дочко, – обізвався він. – Не налягай так на ноги! .. Аби надвечір до міста добрести. Пошкодуй моїх ніг старих (Панас Мирний);

[Полковник:] Ворог ніколи не дріма і при знагоді ніколи він тебе не пошкодує (М. Кропивницький).

2. за ким – чим, за що, об чому, об чім і без дод. Відчути жаль за ким-небудь або каяття з приводу чогось.

Коли б вона була виїхала відсіля, може, ніхто і не згадав би її, не пошкодував би за нею (О. Гуреїв);

Гніздечко знайшли, зруйнували, а потім самі ж і пошкодували за свій вчинок (О. Гончар);

Швидко вже об тім ти пошкодуєш, тільки буде пізно (І. Гончаренко);

Одинока дівчина в селі, Марія Решетар, згодилася вийти заміж за Андрія. Але після .. вона пошкодувала (М. Томчаній);

Марія пошкодувала, що не принесла дітям хоч якийсь окраєць від зайця (М. Стельмах).

3. що і з інфін. Не хотіти віддати, втратити що-небудь, ввести себе у видатки.

Онися подивилась, що паска дуже здорова, й пошкодувала оддавати старцям (І. Нечуй-Левицький);

Пошкодував заводчик скоби назовні вмурувати, себе у видатки загнати, – щоби робоча людина не могла вільним, чистим повітрям нагору ходити (І. Волошин).

4. кому, чому, рідко. Завдати шкоди кому-, чому-небудь.

Не турбуйся, голубко, я обережний – і ні собі, ні справі не пошкодую (М. Коцюбинський).

(1) Не пошкодува́ти чого – дати, вкласти щось у достатній кількості, зробити витрати.

Голубці, хоч тітка Клавда не пошкодувала до них ні м'яса, ні приправи, вже не смакували гостям (Ірина Вільде);

Нічого не пошкодувало село для знатної доярки (Л. Дмитерко);

(2) Не пошкодува́ти [і] життя́ (голови́) за кого – що – битися, боротися до кінця, захищаючи кого-, що-небудь.

Федя співає про героя-моряка, який не пошкодував свого життя за велике народне щастя (Д. Ткач);

Чубенко за свого й голови не пошкодує (Ю. Яновський);

(3) Не пошкодува́ти сил – старанно попрацювати, докласти багато зусиль для виконання чого-небудь.

Трудящі України не пошкодують сил, щоб процвітала й міцніла наша Батьківщина (з публіц. літ.);

(4) Не пошкодува́ти фарб – барвисто змалювати, описати кого-, що-небудь.

Автор не пошкодував у тому творі натуральних фарб (В. Еллан-Блакитний);

(5) Не пошкоду́єш (пошкоду́єте) – не будеш (не будете) жалкувати, каятися.

– Візьміть мене, не пошкодуєте. Я вам золото знайду в тайзі... (О. Донченко);

Приро́да дала́ що <�Приро́да наділи́ла (обдарува́ла, одарува́ла і т. ін.) чим> <�Приро́да не пошкодува́ла чого> див. приро́да.