1. Словник української мови у 20 томах

пошмугляний

ПОШМУ́ГЛЯНИЙ, а, е, розм.

Дієпр. пас. до пошмугля́ти.

Стрів його невисокий обідранець, з світлою кільчастою бородою, з старими пошмугляними, мовби й побитими вже трохи гуслями в руках (П. Загребельний);

– Сам себе перехитрив! – кинув йому вслід Дмитро Матвійчук, ховаючи гроші в старий пошмугляний гаманець (М. Рудь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошмугляний — пошму́гляний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. пошмугляний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до пошмугляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пошмугляний — ПОШМУ́ГЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошмугля́ти. Стрів його невисокий обідранець, з світлою кільчастою бородою, з старими пошмугляними, мовби й побитими вже трохи гуслями в руках (Загреб., Диво, 1968, 398); — Сам себе перехитрив!... Словник української мови в 11 томах