1. Словник української мови у 20 томах

поштиво

ПОШТИ́ВО, ПОЧТИ́ВО, розм.

Присл. до пошти́вий, почти́вий.

Проходячи повз Гільду, гості поштиво їй уклоняються (І. Кочерга);

Старий підвівся з лавки й поштиво вклонився офіцерові (Ю. Яновський);

Він натирає руки, начеб втирав їх рушником, і поштиво відходить на протилежний бік стола (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поштиво — пошти́во прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. поштиво — почтиво, розм. Присл. до поштивий, почтивий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поштиво — Ввічливо, ґречно, чемно, шанобливо Словник чужослів Павло Штепа
  4. поштиво — ПОШТИ́ВО, ПОЧТИ́ВО, розм. Присл. до пошти́вий, почти́вий. Проходячи повз Гільду, гості поштиво їй уклоняються (Коч., П’єси, 1951, 174); Старий підвівся з лавки й поштиво вклонився офіцерові (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. поштиво — Пошти́во нар. Благопристойно, вѣжливо. Нехай же Ївга нічого не росказує та сяде поштиво. О. 1861. XI. Кух. 25. Так просить поштиво, що Боже мій! О. 1861. XI. Кух. 24. Словник української мови Грінченка