1. Словник української мови у 20 томах

пощербити

ПОЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. пощербля́ть; док., що.

1. Док. до щерби́ти.

Погуляли гайдамаки, Добре погуляли: Трохи не рік шляхетською Кров'ю наповали [напували] Україну, та й замовкли – Ножі пощербили (Т. Шевченко);

Пропало моє добро, ще й новісіньку сокиру Соловейкові пощербила (І. Нечуй-Левицький);

Гей, коняку турки вбили, Ляхи шаблю пощербили (Я. Щоголів);

– Та гляди, бритви не пощерби (Григорій Тютюнник).

2. перен. Погіршити що-небудь, втратити на чому-небудь, завдати втрат комусь.

[Омелько:] Не зачіпай дурного, то й свого розуму не пощербиш! (М. Кропивницький);

Хотіли нас фріци рабами зробить – та нам їхні орди вдалось пощербить (П. Тичина).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пощербити — пощерби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пощербити — -блю, -биш; мн. пощерблять; док., перех. 1》 Док. до щербити. 2》 перен. Погіршити що-небудь, втратити на чому-небудь, завдати втрат комусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пощербити — ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ (робити щербину, щербини на металі, кістці тощо), ЩЕРБИ́ТИ, ВИЗУ́БЛЮВАТИ, ЗАЗУ́БЛЮВАТИ, НАДЩЕ́РБЛЮВАТИ. — Док.: ви́щербити, пощерби́ти, ви́зублити, зазубли́ти, надщерби́ти. Тесав вісь та якось і вищербив сокиру (М. Словник синонімів української мови
  4. пощербити — Пощерби́ти, -блю́, -би́ш, -бля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пощербити — ПОЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. пощербля́ть; док., перех. 1. Док. до щерби́ти. Погуляли гайдамаки, Добре погуляли: Трохи не рік шляхетською Кров’ю наповали [напували] Україну, та й замовкли — Ножі пощербили (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. пощербити — Пощербити, -блю, -биш гл. 1) Сдѣлать зазубрины на рѣжущемъ инструментѣ. Гей коняку турки вбили, ляхи шаблю пощербили. Щог. В. 9. 2) Выбить въ нѣкоторыхъ мѣстахъ края глиняной посуды. Словник української мови Грінченка