1. Словник української мови у 20 томах

пояснення

ПОЯ́СНЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. поясни́ти 1, 2.

[Хлопець:] У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Леся Українка);

Каретников вислухав терплячі пояснення командувача про причини негайної переправи через Сиваш (Ю. Яновський);

Пояснення голови не всіх у залі задовольнило (А. Головко);

Вранці Оленчук з'явився в штаб і без довгих пояснень заявив Килигеєві, що згоден взяти капітана Дьяконова на поруки (О. Гончар).

2. Писемний або усний виклад з метою виправдатися в чому-небудь.

[Воронін:] Загалом, не бери надто близько до серця. Якось обійдеться. Підготуй пояснення, і, можливо, на тому й закінчиться (О. Левада).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пояснення — поя́снення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пояснення — [пойаснеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  3. пояснення — -я, с. 1》 Дія за знач. пояснити 1), 2). 2》 Писемний або усний виклад з метою виправдатися в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пояснення — В логіці міркування, яке полягає у виведенні судження з ін., вже перевірених суджень. Універсальний словник-енциклопедія
  5. пояснення — Поя́снення, -ння; -нення, поя́снень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пояснення — ПОЯ́СНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поясни́ти 1, 2. [Хлопець:] У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. пояснення — Пояснення, -ня с. Объясненіе. Словник української мови Грінченка