пояснювальний
ПОЯ́СНЮВАЛЬНИЙ, а, е.
Який використовується при поясненні або для пояснення чого-небудь.
Село захвилювалося сильно, і нам конче потрібно діяти, щоб протиставити цій агітації нашу пояснювальну роботу (Г. Епік);
Ремарки в сценарії можуть сприяти створенню належної атмосфери в сценах .. Я так завжди в це вірив, що, навіть пишучи сценарії для власних постановок, давав іноді в них деякі пояснювальні відступи (О. Довженко);
А він сталив його на спокій на витримку. Хіба не забагато вже йому пояснювальних записок, очних ставок, свідчень (Ю. Мушкетик).
Поя́снювальна запи́ска див. запи́ска.
△ (1) Поя́снювальне (поя́снююче) сло́во, лінгв. – слово, яке використовують для пояснення, доповнення основного, означуваного слова.
Повторювані однорідні члени, разом з пояснювальними словами при них, відокремлюються паузами і приймають на себе логічні наголоси (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- пояснювальний — поя́снювальний прикметник Орфографічний словник української мови
- пояснювальний — [пойас(')н'увал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- пояснювальний — -а, -е. Який використовується для пояснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пояснювальний — Тлумачний Словник чужослів Павло Штепа
- пояснювальний — Поя́снювальний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пояснювальний — ПОЯ́СНЮВАЛЬНИЙ, а, е. Який використовується при поясненні або для пояснення чого-небудь. Село захвилювалося сильно, і нам конче потрібно діяти, щоб протиставити цій [куркульській] агітації нашу пояснювальну роботу (Епік, Тв. Словник української мови в 11 томах