прабатьківський
ПРАБА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до прабатьки́.
Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Л. Дмитерко);
// Належний прабатькам.
Овідій, я живу край берегів смутних, Що ларів їм своїх прабатьківських, старих Ти в давні дні приніс і попіл свій зоставив (М. Зеров).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прабатьківський — праба́тьківський прикметник Орфографічний словник української мови
- прабатьківський — див. ПРЕДКІВСЬКИЙ. Словник синонімів Караванського
- прабатьківський — [прабат'к'іўс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- прабатьківський — -а, -е. Прикм. до прабатьки. || Належний прабатькам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прабатьківський — ПРАБА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прабатьки́. Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 16); // Належний прабатькам. Словник української мови в 11 томах