1. Словник української мови в 11 томах

прабатьківський

ПРАБА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прабатьки́.

Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 16);

// Належний прабатькам.

Овідій, я живу край берегів смутних, Що ларів їм своїх прабатьківських, старих Ти в давні дні приніс і попіл свій зоставив (Зеров, Вибр., 1966, 390).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прабатьківський — праба́тьківський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. прабатьківський — див. ПРЕДКІВСЬКИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. прабатьківський — [прабат'к'іўс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. прабатьківський — -а, -е. Прикм. до прабатьки. || Належний прабатькам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прабатьківський — ПРАБА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до прабатьки́. Він затис в долоні колос, Наче важить у руці. Принесе його додому, У прабатьківське село (Л. Дмитерко); // Належний прабатькам. Словник української мови у 20 томах