1. Словник української мови у 20 томах

правдошукач

ПРАВДОШУКА́Ч, а́, ч.

Той, хто шукає, намагається добитися справедливості.

Федір (“Палій”), і політичний в'язень (“Лист”), і навіть змучений батько з “Кленових листків” – правдошукачі. Письменник зумів розкрити в безлічі трагічних ситуацій величезну духовну і фізичну силу народу, який не зломився навіть у винятково несприятливих умовах (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правдошукач — правдошука́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. правдошукач — -а, ч. Той, хто прагне домогтися справедливості. Великий тлумачний словник сучасної мови