праведний

ПРА́ВЕДНИЙ, а, е.

1. Який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний.

З лози колисочку плете Та плаче праведная мати (Т. Шевченко);

Було розкажуть нам, як на тім світі буде людям: що буде грішним, а що праведним (І. Нечуй-Левицький);

// Який узгоджується з релігійними приписами, але суперечить гуманним принципам.

А сила Сатурнова іде та йде, І гріх той праведний плете (Т. Шевченко);

* Образно. Праведнії зорі! Сховайтесь за хмару (Т. Шевченко);

// у знач. ім. пра́ведний, ного, ч. Той, хто дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний.

– Хіба гурії в раю веселяться отак з праведними (М. Коцюбинський).

2. Справедливий, правильний.

Коли Ми діждемося Вашінгтона З новим і праведним законом? (Т. Шевченко);

З твоїми мужніми синами Я рвав під ворогом мости, Коли лежала перед нами Дорога праведної мсти (П. Воронько);

Ми наструнчили ноги, але на Боровикове подвір'я вже статечно йшов, з виглядом праведного судді, наш батько (П. Панч);

// Чесний, благородний.

Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, праведна людина, що в радості й горі будує слово своєї землі (з наук. літ.);

// у знач. ім. пра́ведний, ного, ч. Чесна, справедлива людина.

І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Т. Шевченко);

Я бачу вірність друзів бойових І нашу юність, славою сповиту, Я чую голос праведних, живих, Немовби ми зійшлись зі всього світу (М. Стельмах).

На путь пра́ведну (пра́ведних) поверну́ти див. поверта́ти¹;

Пі́сля труді́в пра́ведних див. труд;

Пра́ве (пра́ведне) ді́ло див. ді́ло;

Спа́ти (засипа́ти, засина́ти) сном пра́ведним (пра́ведника, пра́ведників, пра́ведних) див. спа́ти.

◇ Бо́же (Го́споди) пра́ведний (пра́вий)! див. Бог;

Виво́дити / ви́вести на путь пра́ведну (рідше на ві́рний шлях) див. виво́дити¹;

Наставля́ти (направля́ти, напу́чувати, спрямо́вувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти, спрямува́ти і т. ін.) на до́бру (пра́ведну, ві́рну і т. ін.) доро́гу (сте́жку, путь) (на до́брий (пра́ведний, ві́рний і т. ін.) шлях) див. наставля́ти²;

(1) Переплу́тати пра́ведне з грі́шним (д) див. переплу́тувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праведний — пра́ведний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. праведний — Безгрішний, непогрішний, с. святий, ур. преподобний; (шлях) чесний; (лад) справедливий, правильний; (- діло) лицарський, шляхетний; п! ЦНОТЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. праведний — [правеиднией] м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  4. праведний — -а, -е. 1》 Який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. || Який узгоджується з релігійними приписами, але суперечить гуманним принципам. || у знач. ім. праведний, -ного... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. праведний — Від трудів праведних не наживеш палат каменних. Чесною працею важко доробитися. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. Праведний — див. Бог Словник синонімів Вусика
  7. праведний — виво́дити / ви́вести на ві́рний шлях (на путь пра́ведну) кого. Допомагати кому-небудь виробити правильну лінію поведінки, правильно поводити себе. — Великий бідак батько. Коли б у світі була така сила, аби вивела його на вірний шлях.. Фразеологічний словник української мови
  8. праведний — СВЯТИ́Й (який, за християнською релігією, провів життя в служінні Богові), ПРЕСВЯТИ́Й підсил., ТРИСВЯТИ́Й підсил., ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ, БЕЗГРІХО́ВНИЙ заст. (який не зробив нічого супроти релігійної моралі). — Прочитай мені.. Словник синонімів української мови
  9. праведний — Пра́ведний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. праведний — ПРА́ВЕДНИЙ, а, е. 1. Який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. З лози колисочку плете Та плаче праведная мати (Шевч., II, 1963, 365); Було розкажуть нам, як на тім світі буде людям: що буде грішним, а що праведним (Н. Словник української мови в 11 томах
  11. праведний — Праведний, -а, -е 1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск. І. 94. 2) = правдивий 2. Не мають праведного таланту. К. (О. 1862. ІІІ. 52, 53). Словник української мови Грінченка