1. Словник української мови у 20 томах

праведниця

ПРА́ВЕДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до пра́ведник.

Обіцяно, що праведники просвітяться у царстві божім, як сонце. А хіба ж вона не праведниця? Хіба встигла завинити в свої шістнадцять літ? (П. Загребельний);

Губи [бабусі] окреслилися в страдному і строгому виразі, а разом – з почуттєвою тихістю... “Праведниця моя!” – відгукнувся враз всім серцем до неї Мирон Данилович, але не проказав цих слів: боявся стратити їх щирість, коли вимовить (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. праведниця — пра́ведниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. праведниця — [правеидниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. праведниця — -і. Жін. до праведник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. праведниця — Пра́ведниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. праведниця — ПРА́ВЕДНИЦЯ, і, ж. Жін. до пра́ведник. Словник української мови в 11 томах
  6. праведниця — Праведниця, -ці ж. Праведница. Словник української мови Грінченка