правопорядок
ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр.
Суспільний порядок, врегульований правом, законом.
Вишиті червоним, чорним сорочки, єдиний кожушок, .. – все ліпшеньке, означене тут же, на місці, в протоколі, як повелівав новий педантичний правопорядок, стратегічними товарами, а тому реквізоване (Б. Харчук);
Центральна Рада згаяла час на безкінечні суперечки про межі своєї влади, одночасно нехтуючи такими нагальними проблемами, як збереження правопорядку, забезпечення міст продуктами та організація роботи залізниць (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правопорядок — правопоря́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- правопорядок — [правопор’адок] -дку, м. (на) -дку Орфоепічний словник української мови
- правопорядок — -дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правопорядок — Праволад, лад, правовість, див. юстиція Словник чужослів Павло Штепа
- правопорядок — ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Обов’язок радянських людей — стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92)... Словник української мови в 11 томах
- правопорядок — рос. правопорядок стан урегульованих правом суспільних відносин, що виникає в результаті реалізації норм права і практичного здійснення вимог законності. Eкономічна енциклопедія