1. Словник української мови в 11 томах

правопорядок

ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом.

Обов’язок радянських людей — стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92);

Значно просунувся вперед розвиток соціалістичної демократії — зміцнено правопорядок, розвинуто законодавство, підвищилась роль і активність Рад (Про 50-річчя СРСР, 1972, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правопорядок — правопоря́док іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. правопорядок — [правопор’адок] -дку, м. (на) -дку Орфоепічний словник української мови
  3. правопорядок — -дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правопорядок — Праволад, лад, правовість, див. юстиція Словник чужослів Павло Штепа
  5. правопорядок — ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Вишиті червоним, чорним сорочки, єдиний кожушок, .. Словник української мови у 20 томах
  6. правопорядок — рос. правопорядок стан урегульованих правом суспільних відносин, що виникає в результаті реалізації норм права і практичного здійснення вимог законності. Eкономічна енциклопедія