1. Словник української мови у 20 томах

правота

ПРАВОТА́, и́, ж.

Правильність думок, суджень, учинків, дій.

Ти, директор, почуваєш зараз свою правоту, але ж і він, цей комишанський волелюб, певен, що правда на його боці і що його сьогодні тяжко покривджено (О. Гончар);

А вона йде статечно й гордо, йде діловито, з почуттям власної сили й правоти і – з чистим серцем (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правота — правота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. правота — -и, ж. Правильність думок, суджень, учинків, дій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правота — ПРАВОТА́, и́, ж. Правильність думок, суджень, учинків, дій. Отже, товариші, наша правота у справі укладення Брестського миру доведена була всім ходом подій (Ленін, 36, 1973, 467); Пропагандист — активний ідейний боєць партії. Словник української мови в 11 томах
  4. правота — Правота, -ти ж. Правота, справедливость. Суд чинитиме нехибний людям правотою. К. Псал. 17. Словник української мови Грінченка