практика

ПРА́КТИКА, и, ж.

1. У філософії – вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних благ, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів).

Будучи істотним виявом активності людини, практика водночас не суперечить об'єктивним закономірностям дійсного світу (з публіц. літ.).

2. Життя, дійсність як галузь застосування й перевірки достовірності певних настанов або висновків.

Згоджуюсь з Вами, що нам слід би мати свою газету поп[улярну], але щоб перевести сю думку на практику, треба бути на Укр[аїні] і довідатись про обставини (Леся Українка).

3. Здійснення, хід, проведення чогось (звичайно як втілення в життя ідей, планів, намірів і т. ін.).

Всі здобутки науки, демонстрація й ужиток яких не потребували великих витрат, провірялися [перевірялися] тут же на практиці (Г. Хоткевич);

На практиці право батьків вибирати мову навчання для своїх дітей означало, що можна навчатися на Україні й не вивчати української мови (з навч. літ.);

// Діяльність кого-, чого-небудь як набуття певних знань, навичок, досвіду і застосування їх у чомусь.

Багато розказував [О. Маковей] з своєї редакторської практики і взагалі про галицько-буковинські справи (Леся Українка);

Як свідчить практика, найбільшу користь серед кормових культур дають на зрошенні багаторічні трави, зокрема люцерна (з публіц. літ.);

У щоденній практиці дитячих закладів трапляються так звані “практично здорові” діти і підлітки, які перебувають на грані норми з патологією і вимагають особливих індивідуальних гігієнічних заходів (з навч. літ.);

Довга практика навчила Васю винятково економно користуватися з того запасу повітря, яке він набирав у легені (В. Собко);

// Набутий досвід, сукупність навичок, конкретних знань у певній галузі діяльності.

– Цілий ряд спроб з селекції й віддаленої гібридизації заслуговує, безумовно, найсерйознішої уваги. Це збагачує практику садівництва загалом і, зокрема, на півночі (О. Довженко).

4. Застосування і закріплення теоретичних знань учнів, студентів і т. ін. на виробництві.

Після обіду Кардаш попрямував знайомою стежкою і непомітно опинився біля тих гостролистих кленів, які садив разом з Тонею ще під час студентської практики (С. Журахович);

І от, нарешті, практику здали: Як рівним, нам потиснув майстер руки (І. Муратов);

Помалу, ледве переставляючи ноги, зайшло четверо хлопчаків на чолі з малим Тарасенком. – Вони прийшли на практику з біології, – доповів він учителеві (Ю. Яновський).

5. заст. Діяльність або коло діяльності лікаря чи юриста.

Хо чимчикує, поспішаючи до села, де молодий лікар, вірний своїй ідеї, мав розгорнути свою лікарську та просвітню практику (М. Коцюбинський);

Лікар, що мав підтримувати ослаблене здоров'я Ядзі, був у близькому містечку, мав дуже широку практику і славу доброго лікаря (Н. Кобринська);

// Стажування на певній роботі.

Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому – 40 карб. в місяць, хата, світло і паливо (М. Коцюбинський).

(1) Виробни́ча пра́ктика – складова частина процесу навчання в учбових закладах професійної освіти, яка проходить в конкретних виробничих умовах (на підприємстві, в лікарні, школі і т. ін.).

Виробнича практика є продовженням учбового процесу в умовах виробництва, вона базується на теоретичних курсах, які засвоювались на протязі навчання (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. практика — пра́ктика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. практика — Практика студентів в агенстві соціальної роботи як складовий елемент підготовки соціальних робітників. англ. placement; нім. Praktikumsstelle f=; угор. gyakorlat (praktika); рос. практика. Словник із соціальної роботи
  3. практика — (боротьби) досвід; П. дійсність, реальність; (повсякденна) побут, життя; (виробнича) навчання, стажування; (лікарська) праця. Словник синонімів Караванського
  4. практика — [практиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  5. практика — -и, ж. 1》 У філософії – вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних цінностей, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. практика — 1. досвід, вправи, спроба, випроба, див. експеримент 2. звичай, ужиток, побут Словник чужослів Павло Штепа
  7. практика — Досвід, уміння Словник застарілих та маловживаних слів
  8. практика — пра́ктика (від грец. πρακτικά – діяльність) 1. Цілеспрямована діяльність людей, змістом якої є перетворення природи і вдосконалення суспільних відносин для задоволення їхніх потреб. 2. Вправність, набута в повсякденній праці. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. практика — ПРАКТИКА (від грецьк. πρακτικά — справа, діяльність, учинок) — поняття, що характеризує особливий різновияв активності людського світовідношення, філософське витлумачення котрого тяжіє або до універсалізму (коли... Філософський енциклопедичний словник
  10. практика — ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Словник синонімів української мови
  11. практика — Пра́ктика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. практика — ПРА́КТИКА, и, ж. 1. У філософії — вся діяльність людей, спрямована на перетворення матеріального світу (на створення матеріальних і духовних благ, необхідних умов існування суспільства, втілення в життя ідей, планів, намірів). Словник української мови в 11 томах
  13. практика — рос. практика 1. Цілеспрямована діяльність людей, направлена на перетворення природи, використання ресурсів, вдосконалення суспільно-виробничих відносин з метою задоволення своїх матеріальних, інтелектуальних і духовних потреб. Eкономічна енциклопедія
  14. практика — Практика, -ки ж. 1) Практика. Громадянам буде наука і... практика. К. (О. 1862. III. 30). 2) Насмѣшка. Сей шесть тільки на практики: сидить да сміється з усіх. Г. Барв. 318. Словник української мови Грінченка