1. Словник української мови у 20 томах

пранцюватий

ПРАНЦЮВА́ТИЙ, а, е, заст., розм.

Хворий на пранці.

Я раптом побачив .. пранцюватих дітей всуміш, з голодними псами... (М. Коцюбинський);

– І як тобі не соромно, Ганнусе, виходити о таку пору з дому! Та ще й сидіти самій з отим чортом в англійській шинелі? Вони ж майже всі пранцюваті... (Ю. Яновський);

// Уживається як лайливе слово.

– А коли так – вон [геть] з моєї хати, пранцюваті недоїдки! – скрикнув [шинкар].., вискакуючи з-за столу (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пранцюватий — пранцюва́тий прикметник арх., розм. Орфографічний словник української мови
  2. пранцюватий — -а, -е, заст., розм. Хворий на пранці. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пранцюватий — Пранцюва́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. пранцюватий — ПРАНЦЮВА́ТИЙ, а, е, заст., розм. Хворий на пранці. Я раптом побачив.. пранцюватих дітей всуміш, з голодними псами… (Коцюб., II, 1955, 232); — І як тобі не соромно, Ганнусе, виходити о таку пору з дому!... Словник української мови в 11 томах
  5. пранцюватий — Пранцюватий, -а, -е 1) Зараженный сифилисомъ. Мил. М. 88. 2) Бранное: негодный, мерзкій. Пранцюваті коні. Набрались пранцюватого духу. Стор. МПр. 169. Словник української мови Грінченка