прегордий

ПРЕГО́РДИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. гордий, розм.

Дуже гордий.

Вам належить визволити святу церкву і край рідний від мук та наруги лядської. Не бійтеся сильних і прегордих ляхів (М. Старицький);

Баба Марта лиха, як сатана, завзятуща, як козак, і горда, навіть прегорда (І. Нечуй-Левицький);

// перен.

На довгій ниві й на віку буває Всього з людиною. Нехай вповає Наш безувір [бузувір] на долю, що йому Всміхається, прегордому уму (П. Куліш);

[Евфрозіна:] Ходи сюди! Схили прегорде чоло! Антей підходить, все усміхаючись, і схиляє голову перед Евфрозіною (Леся Українка).