предивний

ПРЕДИ́ВНИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. дивний, розм.

1. Дуже дивний (у 1 знач.).

Чути предивні дива про пригоди в краях невідомих (І. Франко);

Приснився Удовенкові предивний сон (Д. Бедзик);

Цей предивний інструмент [сопілка] .. перевищував голосом всякі флейти і кларнети (О. Маковей);

Своєю замкнутістю, невимушеною повагою і жалісним добрим обличчям з русявою бородою він виглядав на добрячого батька, що тривожиться .. за своїх нещасних дітей і не може допомогти їм .. Дивний, предивний Матвій! (Мирослав Ірчан).

2. Надзвичайно гарний; чудовий, чарівний.

[Прісцілла:] Та... бачиш... там єпископ та й вся громада зважили, що слід би замазати той міф про Адоніса. [Люцій (мимоволі):] Оті коштовні фрески? Ту предивну мозаїку? (Леся Українка);

Розсипає стільки чару, стільки дива ніч на Купала предивна, ніч зрадлива, (Уляна Кравченко);

Як багато може розповісти людині природа! Вона говорить до нас предивною мовою барв і відтінків (з газ.).