предивно
ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. зі сл. дивно, розм.
Присл. до преди́вний.
Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (І. Франко);
Реєнт, у речах і висловах палкий.., Зібгався скорчився і пальці виставляв, Що ними рухи псів предивно удавав (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
// у знач. пред.
– Гетьман Хмельницький руку черні тримає міцно. Се предивно, понеже протиприродно (Н. Рибак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- предивно — преди́вно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- предивно — також у сполуч. зі сл. дивно, розм. Присл. до предивний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- предивно — ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. із сл. дивно, розм. Присл. до преди́вний. Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (Фр., XII 1954, 241); Реєнт, у речах і висловах палкий.. Словник української мови в 11 томах