1. Словник української мови в 11 томах

предивно

ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. із сл. дивно, розм. Присл. до преди́вний.

Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (Фр., XII 1954, 241);

Реєнт, у речах і висловах палкий.., Зібгався скорчився і пальці виставляв, Що ними рухи псів предивно удавав (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1941 48);

// у знач. присудк. сл.

— Гетьман Хмельницький руку черні тримає міцно. Се предивно, понеже проти природно (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. предивно — преди́вно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. предивно — також у сполуч. зі сл. дивно, розм. Присл. до предивний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. предивно — ПРЕДИ́ВНО, також у сполуч. зі сл. дивно, розм. Присл. до преди́вний. Душе моя! Мов конар з пнем предивно, Так ти зрослась зо мною нерозривно (І. Франко); Реєнт, у речах і висловах палкий.. Словник української мови у 20 томах