премудро
ПРЕМУ́ДРО, заст., уроч.
Присл. до прему́дрий.
Рік Кончак: “Гаразд, матусю!” І вклонився їй до ніг. “Віще ти сказала слово! Жаден би віщун не міг Нам премудро так сказати” (І. Франко);
// ірон.
[Річард:] Схотіли, щоб я там фініки якісь ліпив над вікнами та над дверима в школі – се Годвінсон так видумав премудро покрасу ту, десь вичитавши в тексті (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- премудро — прему́дро прислівник незмінювана словникова одиниця книжн. Орфографічний словник української мови
- премудро — заст., уроч. Присл. до премудрий. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- премудро — ПРЕМУ́ДРО, заст., уроч. Присл. до прему́дрий. Рік Кончак: «Гаразд, матусю!» І вклонився їй до ніг. «Віще ти сказала слово! Жаден би віщун не міг Нам премудро так сказати» (Фр., XIII, 1954, 367); // ірон. Словник української мови в 11 томах
- премудро — Премудро нар. Премудро, очень мудро. Зробив єси премудро. К. Псал. 15. Словник української мови Грінченка