1. Словник української мови в 11 томах

премудро

ПРЕМУ́ДРО, заст., уроч. Присл. до прему́дрий.

Рік Кончак: «Гаразд, матусю!» І вклонився їй до ніг. «Віще ти сказала слово! Жаден би віщун не міг Нам премудро так сказати» (Фр., XIII, 1954, 367);

// ірон.

[Річард:] Схотіли, щоб я там фініки якісь ліпив над вікнами та над дверима в школі — се Годвінсон так видумав премудро покрасу ту, десь вичитавши в тексті (Л. Укр., III, 1952, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. премудро — прему́дро прислівник незмінювана словникова одиниця книжн. Орфографічний словник української мови
  2. премудро — заст., уроч. Присл. до премудрий. || ірон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. премудро — ПРЕМУ́ДРО, заст., уроч. Присл. до прему́дрий. Рік Кончак: “Гаразд, матусю!” І вклонився їй до ніг. “Віще ти сказала слово! Жаден би віщун не міг Нам премудро так сказати” (І. Франко); // ірон. Словник української мови у 20 томах
  4. премудро — Премудро нар. Премудро, очень мудро. Зробив єси премудро. К. Псал. 15. Словник української мови Грінченка