1. Словник української мови у 20 томах

преподобіє

ПРЕПОДО́БІЄ, я, с.

1. рел., заст. Святість, праведність.

2. у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика.

“Ваше преподобіє, вельмишановний отче Никоне, – писав колишній друг бурсак Павло до свого приятеля благочинного. – Маю невеличке до тебе прохання” (Я. Качура);

– Чого ж ти мовчиш? – Не пам'ятаю, ваше преподобіє.., – угледівши папірця, раптом знову до смерті перелякався Левухін (Ю. Хорунжий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. преподобіє — преподо́біє 1 іменник середнього роду праведність, святість церк. преподо́біє 2 іменник середнього роду титулування священика церк. Орфографічний словник української мови
  2. преподобіє — -я, с. 1》 рел., заст. Святість, праведність. 2》 у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. преподобіє — Велебність, превелебність Словник чужослів Павло Штепа
  4. преподобіє — ПРЕПОДО́БІЄ, я, с. 1. рел., заст. Святість, праведність. 2. у сполуч. із займ. його, їх, ваше, церк. Титулування священика. «Ваше преподобіє, вельмишановний отче Никоне, — писав колишній друг бурсак Павло до свого приятеля благочинного. — Маю невеличке до тебе прохання» (Кач., II, 1958, 24). Словник української мови в 11 томах