пресловутий
ПРЕСЛОВУ́ТИЙ, а, е.
1. заст. Відомий, знаменитий, славний.
Дрансеса смілость [смілість] тут взяла: – “О, князю, – крикнув, – пресловутий! Великим ти родився бути!” (І. Котляревський);
– Так отаким-то побитом, паничу, пресловуту козацьку Січ зруйнували (О. Стороженко).
2. ірон. Який здобув сумнівну чи негативну славу, викликав багато розмов, пересудів.
Вона [ідея мирного співіснування] виражає загальну вимогу людей праці – назавжди покінчити з війною як засобом розв'язання спірних питань. І тому на неї мусять зважати навіть агресивні кола, які зазнають все більшого краху в проведенні пресловутої політики “на грані війни” (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пресловутий — -а, -е. 1》 заст. Відомий, знаменитий, славний. 2》 ірон. Який здобув сумнівну чи негативну славу, викликав багато розмов, пересудів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пресловутий — хохл. (пресловутий) горепашний горепашний Словник чужослів Павло Штепа
- пресловутий — ПРЕСЛОВУ́ТИЙ, а, е. 1. заст. Відомий, знаменитий, славний. Дрансеса смілость [смілість] тут взяла: — «О, князю, — крикнув, — пресловутий! Великим ти родився бути!» (Котл. Словник української мови в 11 томах