1. Словник української мови у 20 томах

прибережжя

ПРИБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с.

Місце біля, поблизу берега.

Пахло свіжістю води, молодими травами прибережжя і бруньками столітніх груш (П. Загребельний);

Від прибережжя запахло солонкувато-кислим намулом і лускою (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибережжя — прибере́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прибережжя — див. берег Словник синонімів Вусика
  3. прибережжя — [приебеиреж':а] -ж':а Орфоепічний словник української мови
  4. прибережжя — -я, с. Місце біля, поблизу берега. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прибережжя — Узбережжя, бережина Словник чужослів Павло Штепа
  6. прибережжя — Прибере́жжя, -жя, -жю; -ре́жжя, -ре́ж і -ре́жжів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. прибережжя — ПРИБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Місце біля, поблизу берега. Пахло свіжістю води, молодими травами прибережжя і бруньками столітніх груш (Загреб., Європа 45, 1959, 540); Від прибережжя запахло солонкувато-кислим намулом і лускою (Стельмах, II, 1962, 56). Словник української мови в 11 томах