приберігати

ПРИБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш, док., що.

1. Ощадливо витрачаючи, використовуючи (гроші, продукти і т. ін.), відкладати частину на якийсь час про запас.

Жінка доглядає діток, годує, обпирає, обшиває їх і ще приберігає копійчину і про гостей і про яку пригоду (Л. Яновська);

Старий Гнат хоча й любив ярмарки та чарку, але, як міг, приберігав хліб на лиху годину (М. Стельмах);

Запаслива Настя усього нанесла: і коржиків на меду, і горішків на смальці, і ковбасу ще від різдва приберегла (Панас Мирний);

Він розумів, що треба приберегти м'ясо на завтра й надалі (О. Донченко);

// Дбайливо ставлячись, не розтрачувати (добро, багатство і т. ін.).

– Коли б вони по правді, а не по кривді жили, то всього б того [добра] приберегли, не попустили б, щоб сирота скиталася по людях (Панас Мирний).

2. Тримати що-небудь у належному стані, оберігаючи від псування.

Шкода кожушанки продавати, – жінка до церкви не надівала, дочці приберігала (Л. Яновська);

– Ноги не куповані, батьківські, то нехай трудяться, а чоботи треба приберегти, бо хто зна, як воно ще буде (П. Колесник);

// Берегти, не розтрачувати марно (сили, здоров'я і т. ін.).

Щоб приберегти силу, Оля, скільки можна було, йшла річкою (Л. Юхвід);

// Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати.

Улас одписує Марині свій город і дві сотні грошей, аби тільки вона приберегла його на старість та поховала (Панас Мирний);

// Тримати що-небудь у пам'яті, плекати в серці.

Прибережу для дальніх мандрувань Бажань і снів незайману натуру, І крик душі, й вітрів колоратуру, І мрево вечорів, і подихи світань (А. Малишко);

В болючому серці усе приберіг: І села веселі, і ріки бурхливі, В досвітньому полі зарошений плуг, Осінні тумани, веснянії зливи, Оббризканий квітом і променем луг (М. Стельмах);

// Зберігати що-небудь як згадку, пам'ять про когось або щось.

Мені чомусь стало жаль ковили, одвічної володарки землі цієї. Я вирішив вирвати кущ трави і приберегти на згадку (А. Хорунжий);

Тоді я другові повім: – В бумажнику моїм твого листа я приберіг із іменем твоїм... (І. Гончаренко).

3. Приховувати щось, зберігаючи для кого-небудь.

– Я вам окрайці її хліба приберігаю (Л. Яновська);

Іноді Альоші щастило щось приберегти для Чорного з об'їдків (І. Микитенко);

// Залишати, резервувати щось для кого-небудь, за ким-небудь.

Дві лави спереду приберігали для командирів (С. Олійник);

Багато з них думає, як оце Сташка: захопивши місце за верстатом, треба сидіти смирно, бо покірною поставою здобудеш більше, ніж криком і кулаком. У всякому разі прибережеш за собою місце (Ірина Вільде);

// Призначаючи для певної мети, придержувати що-небудь якийсь час.

Думка аж 5 томів випустити; на 5-й приберігаю “Повію” (Панас Мирний);

// Готувати для кого-небудь якусь несподіванку, новину, сюрприз і т. ін.

Петро розповів про все, що приберігав для брата (Д. Бедзик);

– Чи я вірно опановую діалектичний матеріалізм, товаришу Микола? “Діалектичний матеріалізм” Шурка приберіг аж на самий кінець і шарахнув ним з явним розрахунком ошелешити Ласточкіна (Ю. Смолич).

(1) Прибережи́ (прибережі́ть) до і́ншого ра́зу (на по́тім) що – уживається як вказівка на недоречність, несвоєчасність якого-небудь учинку, прояву чогось і т. ін.

[Пронашка:] Цить. Прибережи свої дотепи до іншого разу (І. Микитенко);

Віктор зняв руку Олега з плеча. – Я не збираюсь з ним воювати. А ти свій войовничий запал прибережи на потім (П. Автомонов).