привалений
ПРИВА́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до привали́ти 1.
Коли не заступлюся за цю дитину, то не матиму повік супокою, як не мав би його, коли б пройшов повз привалену каменем людину й не визволив її (Л. Яновська);
Він допоміг .. Чернишеві видобути ноги, привалені землею (О. Гончар);
Другого дня, привалений великою копицею сіна, він їхав до лінії фронту (М. Руденко);
* Образно. Знов вона надто привалена працею й зайнята справами всієї рідні (О. Кобилянська);
Моя дротянка, немов привалена пітьмою, – ледве-ледве блимає (І. Франко);
// у знач. ім. прива́лений, ного, ч.; прива́лена, ної, ж. Людина, яку чим-небудь привалило, засипало.
– Тіло... – глухо сказав він, мов і голосом можна було потривожити приваленого (О. Кундзич);
// прива́лено, безос. пред.
Щось летить і співає мені: “Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено, .. І топтано, і палено, І глиною привалено ..” (О. Олесь).
Значення в інших словниках
- привалений — прива́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- привалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до привалити 1). || у знач. ім. привалений, -ного, ч.; привалена, -ної, ж. Людина, яку чим-небудь привалило, засипало. || привалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привалений — ПРИВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привали́ти 1. Коли не заступлюся за цю дитину, то не матиму повік супокою, як не мав би його, коли б пройшов повз привалену каменем людину й не визволив її (Л. Янов., І, 1959, 326); Він допоміг.. Словник української мови в 11 томах