привалений
ПРИВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привали́ти 1.
Коли не заступлюся за цю дитину, то не матиму повік супокою, як не мав би його, коли б пройшов повз привалену каменем людину й не визволив її (Л. Янов., І, 1959, 326);
Він допоміг.. Чернишеві видобути ноги, привалені землею (Гончар, III, 1959, 86);
Другого дня, привалений великою копицею сіна, він їхав до лінії фронту (Руд., Вітер.., 1958, 104);
*Образно. Знов вона надто привалена працею й зайнята справами всієї рідні (Коб., II, 1956, 310);
Моя дротянка, немов привалена пітьмою, — ледве-ледве блимає (Фр., І, 1955, 117);
// у знач. ім. прива́лений, ного, ч.; прива́лена, ної, ж. Людина, яку чим-небудь привалило, засипало.
— Тіло… — глухо сказав він, мов і голосом можна було потривожити приваленого (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 168);
// прива́лено, безос. присудк. сл.
Щось летить і співає мені: «Ой синочку, порадничку, Ой де ж ти був, мій зрадничку, Як в бік мене улучено, ..І топтано, і палено, І глиною привалено..» (Олесь, Вибр., 1958, 131).
Значення в інших словниках
- привалений — прива́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- привалений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до привалити 1). || у знач. ім. привалений, -ного, ч.; привалена, -ної, ж. Людина, яку чим-небудь привалило, засипало. || привалено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привалений — ПРИВА́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до привали́ти 1. Коли не заступлюся за цю дитину, то не матиму повік супокою, як не мав би його, коли б пройшов повз привалену каменем людину й не визволив її (Л. Яновська); Він допоміг .. Словник української мови у 20 томах