привалювати

ПРИВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док.

1. кого, що. Підминаючи під себе, придавлювати, накривати кого-, що-небудь.

Ліниво перевалюючися, покотився камінь униз, .. привалюючи маленькі кущики полину по дорозі (Г. Хоткевич);

– Барикада впала і привалила вас (І. Франко);

Черниш інстинктивно пригнувся на дно човна, важкий водограй з шумом привалив його зверху, обдав гострою хвилею з ніг до голови (О. Гончар);

// чим. Валячи, нахиляючи щось, придавлювати, притискувати кого-, що-небудь.

[Полковник:] Ти каменем привалив двері? Відвали каменя зараз! [Гадюка:] Сам відвали (М. Кропивницький);

Я чув, як вони вдвох розвантажували машину. Дошки падали під самим наметом – здавалось, вони обоє хочуть привалити мене ними (А. Хорунжий);

* Образно. Тиша привалила каменем юрбу (О. Ільченко);

– Я теж можу словом привалить. Так привалить, що й рукою не ворухнеш (В. Кучер);

// безос. Засипати, завалювати, причавлювати кого-небудь.

Здається, таку стіну тільки торкни, так і обвалиться, але спробуй – там тонни ґрунту. Були, правда, випадки, що й привалювало людей (О. Гончар);

В північному крилі обвал, там людей лавою привалило (Д. Ткач);

Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісно заглянула в очі, – наче каменем одразу всіх привалило (Г. Хоткевич).

2. що. Валячи, нахиляючи, притуляти які-небудь предмети один до одного.

Діставшись верхів'я мису, вони привалили два важкі камені, щоб вітер не розвіяв ватри, і почали розпалювати вогонь (З. Тулуб).

3. перев. док., розм. Прийти у великій кількості.

Юрба росте, од потоку – білили полотно – поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко);

“Діждався честі, – радів Йонька, не зводячи із сина очей, – он скільки людей за розумним словом привалило” (Григорій Тютюнник);

Першими привалили путіловські ковалі, які залишалися в місті, і ті, що не встигли виїхати (Ф. Бурлака);

// перен. Збільшитися, виявитися з більшою інтенсивністю (про силу).

– Знав, що можуть наздогнати, і не тікав. Така сила мені привалила тоді (А. Головко).