привалювати

ПРИВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док.

1. перех. Підминаючи під себе, придавлювати, накривати кого-, що-небудь.

Ліниво перевалюючися, покотився камінь униз, ..привалюючи маленькі кущики полину по дорозі (Хотк., II, 1966, 20);

— Барикада впала і привалила вас (Фр., VI, 1951, 163);

Черниш інстинктивно пригнувся на дно човна, важкий водограй з шумом привалив його зверху, обдав гострою хвилею з ніг до голови (Гончар, III, 1959, 352);

// чим. Валячи, нахиляючи щось, придавлювати, притискувати кого-, що-небудь.

[Полковник:] Ти каменем привалив двері? Відвали каменя зараз! [Гадюка:] Сам відвали (Кроп., V, 1959, 486);

Я чув, як вони вдвох розвантажували машину. Дошки падали під самим наметом — здавалось, вони обоє хочуть привалити мене ними (Хор., Ковила, 1960, 67);

*Образно. Тиша привалила каменем юрбу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 317);

— Я теж можу словом привалить. Так привалить, що й рукою не ворухнеш (Кучер, Трудна любов, 1960, 308);

// безос. Засипати, завалювати, причавлювати кого-небудь.

Здається, таку стіну тільки торкни, так і обвалиться, але спробуй — там тонни грунту. Були, правда, випадки, що й привалювало людей (Гончар, Тронка, 1963, 78);

В північному крилі обвал, там людей лавою привалило (Ткач, Плем’я.., 1961, 114);

Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісно заглянула в очі, — наче каменем одразу всіх привалило (Хотк., II, 1966, 109).

2. перех. Валячи, нахиляючи, притуляти які-небудь предмети один до одного.

Діставшись верхів’я мису, вони привалили два важкі камені, щоб вітер не розвіяв ватри, і почали розпалювати вогонь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 294).

3. перев. док., неперех., розм. Прийти у великій кількості.

Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (Головко, II, 1957, 218);

«Діждався честі, — радів Йонька, не зводячи із сина очей, — он скільки людей за розумним словом привалило» (Тют., Вир, 1964, 212);

Першими привалили путіловські ковалі, які залишалися в місті, і ті, що не встигли виїхати (Бурл., Напередодні, 1956, 156);

// перен. Збільшитися, виявитися з більшою інтенсивністю (про силу).

— Знав, що можуть наздогнати, і не тікав. Така сила мені привалила тоді (Головко, II, 1957, 509).