пригвинчений
ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до пригвинти́ти.
Стілець теж оббитий м'якою підстилкою, вкритою цератою. Стоїть твердо, непорушне – пригвинчений до підлоги (В. Винниченко);
Ліжко пригвинчене до підлоги.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пригвинчений — пригви́нчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пригвинчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пригвинтити. || пригвинчено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригвинчений — ПРИГВИ́НЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригвинти́ти. Ліжко пригвинчене до підлоги. Словник української мови в 11 томах