пригинатися

ПРИГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

Нагинатися, нахилятися до чого-небудь (про живих істот).

Пригинаються до крісел поодинокі постаті запізнілих делегатів (Є. Кротевич);

Джмелик, пригинаючись, побіг поміж деревами, заходячи партизанам у тил (Григорій Тютюнник);

Вовк пригнувся, поглядає, Здобич вибирає... (С. Руданський);

Пригнувся старий, бачить – на греблі Максим (М. Куліш);

// Злегка нахилятися, нагинатися (про рослини).

Круто повернувши на розі біля скверу, машина зачепила молоде деревце. Воно пригнулося, затремтіло кожним листочком і знову випросталося (С. Журахович);

Голос сопілки покотився тепер вільно дрібними хвильками понад пахучими травами, і трави пригнулись, слухаючи (В. Гжицький);

// Згорблюватися (про спину, плечі).

Чоло переоралося морщинами, пригнулися плечі (А. Крушельницький);

// Згинати спину під тяжкою ношею або від важких переживань.

І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші, Висхну, спрагою битий, можливо, впаду (А. Малишко);

Раніше, бувало, вулицею йде [Когут] ставний, гордовитий, а зараз пригнувся, говорити став тихіше, все скаржиться на простуду (І. Цюпа);

// перев. док., перен. Втратити впевненість у собі, силу, стійкість.

Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутися чи сплюгавити душу (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пригинатися

Значення в інших словниках