пригинатися

ПРИГИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Нагинатися, нахилятися до чого-небудь (про живих істот).

Пригинаються до крісел поодинокі постаті запізнілих делегатів (Крот., Сини.., 1948, 6);

Джмелик, пригинаючись, побіг поміж деревами, заходячи партизанам у тил (Тют., Вир, 1964, 536);

Вовк пригнувся, поглядає, Здобич вибирає… (Рудан., Тв., 1956, 176);

Пригнувся старий, бачить — на греблі Максим (М. Куліш, П’єси, 1960, 92);

// Злегка нахилятися, нагинатися (про рослини).

Круто повернувши на розі біля скверу, машина зачепила молоде деревце. Воно пригнулося, затремтіло кожним листочком і знову випросталося (Жур., Вечір.., 1958, 395);

Голос сопілки покотився тепер вільно дрібними хвильками понад пахучими травами, і трави пригнулись, слухаючи (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 153);

// Згорблюватися (про спину, плечі).

Чоло переоралося морщинами, пригнулися плечі (Круш., Буденний хліб.., 1960, 103);

// Згинати спину під тяжкою ношею або від важких переживань.

І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші, Висхну, спрагою битий, можливо, впаду (Мал., Звенигора, 1959, 100);

Раніше, бувало, вулицею йде [Когут] ставний, гордовитий, а зараз пригнувся, говорити став тихіше, все скаржиться на простуду (Цюпа, Назустріч.., 1958, 399);

// перев. док., перен. Втратити впевненість у собі, силу, стійкість.

Він не був ні славолюбом, ні грошолюбом, ні хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутися чи сплюгавити душу (Стельмах, Правда.., 1961, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

пригинатися

Значення в інших словниках