приглушений

ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до приглуши́ти.

Здалека, десь зверху, чутно якийсь приглушений простором чи товщею стін голос, що співає пісню (Леся Українка);

Знадвору влітає в хату приглушений гомін (М. Коцюбинський);

Журналіст скрізь залишається журналістом: вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, він, проте, якимсь чином уже знав розташування всіх полків (О. Гончар);

Темна тривога, звичайно приглушена ділом щоденним, Будиться, приспана в серці (М. Зеров);

Вся щирість, з якою він кілька хвилин тому стискував руку Басанцеві, одразу ж була приглушена сліпою ненавистю до цієї людини (М. Руденко);

Зустріч з Флорою Германівною знову схвилювала Канушевича, розворушила приглушені думки про інститут (Г. Коцюба);

В його голосі відчувалася батьківська скорбота, приглушений біль (М. Чабанівський);

// приглу́шено, безос. пред.

Сонети – се пани. В них мисль відразу Приглушено для форм (І. Франко).

2. у знач. прикм. Трохи ослаблений, притишений (про голос).

Він заговорив так швидко по-італійському, що я нічого не зрозуміла. Голос у нього був приглушений і нерівний, я відчувала, як він тремтить увесь (Ю. Яновський);

Чийсь виразний, з приглушеними металевими нотами голос запитав: – Значить, румунський шрифт у вас уже є? (Іван Ле і О. Левада);

// Неяскравий, невиразний (про барви).

Старі гуцульські килими приваблюють зір якраз дуже лагідними і стриманими, приглушеними барвами і півтонами (Т. Масенко);

// Прихований, не явний.

Навколо великих людей і круг їх пам'яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

приглушений

Значення в інших словниках