1. Словник української мови у 20 томах

пригноблювати

ПРИГНО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГНОБИ́ТИ, ноблю́, но́биш; мн. пригно́блять; док., кого.

1. Жорстоко експлуатуючи, не давати вільно жити.

– Багатий пригноблює бідного .. Скрізь панує неправда в світі, – сказав сумовито Роман (І. Нечуй-Левицький);

– Ох, який ти [отець Христофор] злий! Ти пригноблюєш ближніх (О. Довженко);

Бачу, єгиптянок очі сміються з-під чорних серпанків, жінку Іслам пригнобив, але очі зосталися вільні! (Леся Українка).

2. перен., рідко. Створювати важкий настрій; викликати важке, болісне почуття.

Тиша ця пригнобила його (І. Франко);

Недостаток болить, журба мулить, пригноблює, робить вовчкуватим, убиває! (О. Кобилянська);

Свідомість важного моменту і почуття великої відповідальності за свій історичний вчинок не пригноблювали гетьмана, а скорше підбадьорювали його (Б. Лепкий).

3. перен., рідко. Поглинати, відтісняти що-небудь.

Сонце запалало на сході і пригнобило пітьму (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригноблювати — пригно́блювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пригноблювати — Гнобити, визискувати, кн. експлуатувати, р. ПРИГНІЧУВАТИ, о. гнути в дугу <�в три дуги або погибелі>; дк. ПРИГНОБИТИ, (пітьму) Р. побороти. Словник синонімів Караванського
  3. пригноблювати — див. кривдити; підкорювати Словник синонімів Вусика
  4. пригноблювати — -юю, -юєш, недок., пригнобити, -ноблю, -нобиш; мн. пригноблять; док., перех. 1》 Жорстоко експлуатуючи, не давати вільно жити. 2》 перен., рідко. Створювати тяжкий настрій; викликати тяжке, болісне почуття. 3》 перен., рідко. Поглинати, відтісняти що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пригноблювати — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. пригноблювати — Пригно́блювати, -блюю, -блюєш і пригно́блять, -бляю, -бляєш; пригноби́ти, -блю́, -биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пригноблювати — ПРИГНО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИГНОБИ́ТИ, ноблю́, но́биш; мн. пригно́блять; док., перех. 1. Жорстоко експлуатуючи, не давати вільно жити. — Багатий пригноблює бідного.. Скрізь панує неправда в світі, — сказав сумовито Роман (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах