1. Словник української мови у 20 томах

пригорілий

ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до пригорі́ти.

Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (М. Стельмах);

Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево, боячися, щоб не заховалася де іскра (Б. Грінченко);

З тріском кусав [шашлик] він і гриз. І заїдав Пригорілою кашею (С. Олійник);

// у знач. прикм. Злегка підсмажений.

Каштанами пригорілими диха тепла далина (М. Рудь);

Весняним подихом тягнеться тепло від грубки, пахне приємно пригорілою картопляною шкуринкою (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригорілий — пригорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пригорілий — [приегоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. пригорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пригоріти. || у знач. прикм.Злегка горілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пригорілий — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
  5. пригорілий — ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пригорі́ти. Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (Стельмах, І, 1962, 106); Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево... Словник української мови в 11 томах
  6. пригорілий — Пригорілий, -а, -е Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали. Ном. № 13186. Словник української мови Грінченка