пригорілий
пригорі́лий
[приегоур’ілией]
м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пригорілий — пригорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пригорілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до пригоріти. || у знач. прикм.Злегка горілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригорілий — ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пригорі́ти. Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (М. Словник української мови у 20 томах
- пригорілий — ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Словник синонімів української мови
- пригорілий — ПРИГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пригорі́ти. Вихоплює [наймичка] рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить плетеним шумовинням (Стельмах, І, 1962, 106); Двоє-троє ще перегортали уважно та поливали порозтягану пригорілу солому та дерево... Словник української мови в 11 томах
- пригорілий — Пригорілий, -а, -е Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали. Ном. № 13186. Словник української мови Грінченка