1. Словник української мови у 20 томах

пригребиця

ПРИГРЕ́БИЦЯ, і, ж., розм.

Те саме, що погрібни́к.

[Петро:] Не заходь нікуди з двору... молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись... (М. Кропивницький);

Смолярчук хитро так засміявся, обвів прижмуреними очима Гандзюкове подвір'я з хатою старою у вишняку і тільки на пригребиці, коло погреба заваленого, зупинив свої очі (Г. Косинка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пригребиця — пригре́биця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пригребиця — див. погріб Словник синонімів Вусика
  3. пригребиця — -і, ж., розм. Те саме, що погрібник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пригребиця — Пригре́биця, -ці; -биці, -биць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пригребиця — ПРИГРЕ́БИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що погрібни́к. [Петро:] Не заходь нікуди з двору… молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись… (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  6. пригребиця — Пригребиця, -ці ж. 1) Погребница, передняя часть погреба, сводъ надъ ступеньками, ведущими въ погребъ. 2) Входъ въ помѣщеніе съ гончарнымъ горномъ. Вас. 180. 3) У колесниковъ: входъ въ яму, служащую для склада топлива и сообщенія съ топкой. Вас. 146. Словник української мови Грінченка