придумувати
ПРИДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДУ́МАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Гадаючи, міркуючи, додумуватись до чого-небудь.
Коли ж ніяк, бувало, не можна улізти в хату, все ж Роман придумує що-небудь, щоб таки добути, чого йому треба (С. Васильченко);
Треба мені спочити. Я навіть думаю заслабнути на яких 3 дні, без мене обійдуться, а я тим часом і спочину і щось зроблю. Другого способу й не придумаю (М. Коцюбинський);
– Ну й комедія ж була дивитись, як вас тягли, – всміхається вона до Ліни. – Це хлопці навмисно придумали вам для буксира танка послати (О. Гончар);
// Створювати або винаходити що-небудь таке, чого раніше не існувало.
Їх [гостей] треба було почастувати надзвичайними яблуками і гарними піснями. От Ясь і придумував нову пісню (О. Іваненко);
Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту. Уроки треба робити, нагодувати Настусю, дещо наклеїти в альбом, придумати малюнки для стінгазети (О. Копиленко);
– Коли б я був учений, то таку б пшеницю придумав – на кожній стеблині по п'ять колосків (С. Журахович);
// Добирати потрібну фразу, слово і т. ін.
Дбаючи про стиль, починає [піп] придумувати інші фрази, від яких і Плачинда скрутиться, мов ота гадина (М. Стельмах);
Жодного слова не міг [ланковий] придумати. Учитель не підганяв, сам прикро замислившись (Ю. Яновський);
// Вигадувати, підшукувати для кого-небудь заняття, роботу, призначати комусь покарання і т. ін.
[Василь:] Дійшло до того, що хто придума найтяжчу муку, найлютішу смерть другому – того вихваляють, того у славу вводять (Панас Мирний);
Коли чоловікові робота наймиліша? Хіба тоді, як він собі ту роботу сам придумає й сам собі її завдасть (Л. Мартович).
2. Вигадувати що-небудь неіснуюче, фантастичне.
Яких тільки фантастичних проектів не придумував Швед! (Ю. Яновський);
Придумав він побачить того світа І на комору зліз (Л. Глібов);
// Створювати що-небудь в уяві.
Та не все ж дівчина й сумувала! Іноді придумувала, як то вона, голову схиливши та спустивши очі, йтиме до шлюбу з Антосьом (А. Свидницький);
Народився Юра в самій Софіївці. Кращого місця для народження не можна й придумати (Ю. Смолич);
// тільки док. Зробити або сказати що-небудь несподіване.
На гарбузі, десь в огороді, Козак Нюхайлик проживав; Що не придума – сміх та й годі, Всіх огородян потішав (Л. Глібов);
– Ну вже й характерник! Як що придумає, так тільки держись (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- придумувати — приду́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- придумувати — [приедумуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- придумувати — -ую, -уєш, недок., придумати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Гадаючи, міркуючи, додумуватись до чого-небудь. || Створювати або винаходити що-небудь таке, чого раніше не існувало. || Добирати потрібну фразу, слово і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- придумувати — див. мислити, призадумуватися, (нове) винаходжувати, винаходити, винайти, повинаходжувати, повинаходити Словник чужослів Павло Штепа
- придумувати — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- придумувати — ПРИДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДУ́МАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Гадаючи, міркуючи, додумуватись до чого-небудь. Коли ж ніяк, бувало, не можна улізти в хату, все ж Роман придумує що-небудь, щоб таки добути, чого йому треба (Вас. Словник української мови в 11 томах
- придумувати — Придумувати, -мую, -єш сов. в. придумати, -маю, -єш, гл. Придумывать, придумать. Ніяк не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші украсти. Рудч. Ск. II. 169. Словник української мови Грінченка