придушувати

ПРИДУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИДУШИ́ТИ, душу́, ду́шиш, док., кого, що.

1. Те саме, що прида́влювати 1.

Цілі ряди людей згинались од сміху удвоє, придушивши руками живіт (М. Коцюбинський);

Саїд придушив гальмо (Іван Ле);

Крутить [Петро] товсте перевесло і зв'язує сніп, придушивши його коліном (М. Чабанівський);

Корінь їхній [водоростей] придушило каміння, і він навіки прилип до морського дна (В. Кучер);

* Образно. Всі мовчать, і тиша придушує всіх до землі (Ю. Яновський);

В покорі нижче спустилось сіре та обважніле небо і придушило дахи домів у містечку та вершечки дерев (М. Коцюбинський);

// безос.

І соромно, і гидко так займатися здоров'ям, та що вдієш, коли мене цілком придушило, не лише тіло, але й дух (М. Коцюбинський).

2. перев. док. Те саме, що прида́влювати 2.

Там скавучить собака, там придушили порося: вищить на весь базар (Г. Квітка-Основ'яненко);

Карпо вхопив матір за плечі, придушив з усієї сили до хліва і крикнув, як несамовитий: – Нате, їжте мене, або я вас з'їм! (І. Нечуй-Левицький);

Панас Кандзюба силкувавсь до натуги підняти велику шафу, але не зважив сил. Вона навалилась на нього і придушила (М. Коцюбинський);

Малювати доводилося потай, бо мусульманський закон забороняє зображувати тварин і людей, і фанатики-бухарці, впіймавши його на гарячому, могли б і штрикнути його кинджалом або придушити (З. Тулуб);

// безос.

Одарка .. якось упала з горища .. Її наче каменюкою придушило, й вона, як квітка, що на неї впав тяжкий камінь, перестала рости й красуватись (Грицько Григоренко).

3. перен. Те саме, що прида́влювати 3.

Клубком з двигтючого шуму водоспадів, іншого ревіння та людських голосів немов придушувало свіжу людину (Іван Ле);

Страшне лихо придушило його: він не чує ані жалю в серці, ані гніву (М. Коцюбинський);

Жаль ваги не має, та може він з ніг звалити, придушити людину (О. Іваненко).

4. перен. Силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.

Не був би він паном.., коли б він одмовився їздити на плечах своїх же бідаків і придушувати їхнє бунтарство (П. Тичина);

Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайманова придушував [царський уряд] залізом і кров'ю – річками крові (З. Тулуб);

// Не давати можливості виявлятися чому-небудь.

Леся Українка послідовно проводить думку, що ніякий гніт, ніяке насильство не можуть придушити в народі прагнення до волі (з навч. літ.);

// Нищити силою; громити.

Ми фашиста придушили І розтоптали на віки (А. Малишко);

// Перешкоджати розвитку чого-небудь або зовсім його припиняти.

В інтересах монополій окупанти всіма силами придушували бессарабську економіку, особливо промисловість (з публіц. літ.);

При зварюванні міді та її сплавів з титаном шляхом відповідного додаткового легування одного або обох зварюваних різнорідних металів можна придушити або уповільнити процес утворення крихких фаз між ними (з наук. літ.).

5. розм. Стримувати, тамувати що-небудь.

Плакала [Марія] в ту ніч, одвернувшись до стіни й придушуючи ридання (А. Головко);

Він намагався придушити в собі найменші вияви нерішучості і беззастережно коритися волі мужніших людей (С. Голованівський).