приймач

ПРИЙМА́Ч, а, ч.

1. Те, що приймає, вбирає що-небудь.

Голосним приймачем сонячної енергії є океан (з наук. літ.);

Добуту у джерелі електричну енергію можна використати, перетворюючи її, наприклад, в теплоту – в плитці, в механічну – в електродвигуні. Плитка, двигун – приймачі енергії (з навч. літ.).

2. Прилад для приймання звуку, світла, випромінювання і т. ін.

Щоб вести спостереження в іншому діапазоні хвиль, відмінному від видимого світла, необхідно мати значно більш чутливі приймачі того чи іншого випромінювання, ніж для світлових хвиль (з наук.-попул. літ.);

// розм. Те саме, що радіоприйма́ч.

Використання унікальних телескопів, найсучасніших астрономічних приймачів та поліпшення якості спостережень дало можливість Ю. І. Ізотову отримати ряд фундаментальних результатів (з наук. літ.);

Приймач без антени не дасть передач... (І. Нехода).

3. діал. Приймак.

* Образно. – Твоя правда, Мілечко! Нема потреби нам пхатися в ті панські-магнатські круги, де ми й довіку будемо приблудами та приймачами (І. Франко).

△ (1) Дете́кторний прийма́ч – найпростіший безламповий радіоприймач з діодним (у більш ранньому варіанті кристалічним) детектором.

В Гнатовім хлівці Гапій встановив детекторний приймач (І. Муратов);

Він подався до інституту, бо вже кілька років мудрував над детекторними та ламповими приймачами і почувався справжнім радіоаматором (з публіц. літ.).