прикопувати

ПРИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Неглибоко закопувати в землю що-небудь.

Після сортування саджанці прикопують на зиму в канавах завглибшки 60 сантиметрів у захищеному місці (з наук. літ.);

[Софія:] Виходить, що Григор без тебе на своїй землі дозволив зерно прикопати!.. (С. Голованівський);

// Засипати землею що-небудь цілком або частково.

Якщо буряки [цукрові] доводиться зберігати в полі, їх складають в купи, накривають гичкою і прикопують землею (з навч. літ.);

Рослини прикопують в парниках або овочесховищах у злегка вологу землю, щільно одна до одної, приблизно до рівня листків (з наук. літ.).

2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що похова́ти.

Як вона раділа, плакала і приказувала: “Я ж думала, синочку, що я тебе прикопала” (Ганна Барвінок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me