прикорень

ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч.

1. Частина стовбура біля кореня.

Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Г. Епік);

// Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок.

Він біг так, що коли вскочив у село, то кози, що паслися на вигоні, повиривали прикорні, і двох із них знайшли після цієї події аж у сусідньому селі (Григорій Тютюнник).

2. Частина стебла трав'янистої рослини біля кореня.

Остап із замахом бере широку ручку [коси], рівно кладе покіс. Доводиться брать високо, бо прикорень у воді (К. Гордієнко);

Бережно підводили [жінки після градобою] кожну стеблину, підсипали її в прикорні перенесеною з лісосмуги свіжою землею (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

прикорень — при́корень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
прикорень — див. палиця Словник синонімів Вусика
прикорень — -рня, ч. 1》 Частина стовбура біля кореня. || Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок. 2》 Частина стебла трав'янистої рослини біля кореня. Великий тлумачний словник сучасної мови
прикорень — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
прикорень — При́корень, -корня; -корні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
прикорень — ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч. 1. Частина стовбура біля кореня. Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Епік, Тв., 1958, 165); // Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок. Словник української мови в 11 томах
прикорень — Прикорень, -рня м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г. Словник української мови Грінченка