прикорень
при́корень
-рня, ч.
1》 Частина стовбура біля кореня.
|| Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок.
2》 Частина стебла трав'янистої рослини біля кореня.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикорень — при́корень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прикорень — див. палиця Словник синонімів Вусика
- прикорень — ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч. 1. Частина стовбура біля кореня. Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Г. Епік); // Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок. Словник української мови у 20 томах
- прикорень — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
- прикорень — При́корень, -корня; -корні, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- прикорень — ПРИ́КОРЕНЬ, рня, ч. 1. Частина стовбура біля кореня. Дерево здригнулося від гілля до самого прикорня, гойднулося і покірно віддало йому [вітрові] кілька гілок одразу (Епік, Тв., 1958, 165); // Залишок від зрізаного або зламаного дерева; пеньок. Словник української мови в 11 томах
- прикорень — Прикорень, -рня м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г. Словник української мови Грінченка