прикочувати

ПРИКО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПРИКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.

1. що. Котячи що-небудь, доставляти кудись.

Злодії закопали гроші, .. прикотили камінь і світом вийшли з печери (І. Нечуй-Левицький);

Чи справді там порожні бочки? Чи цілі? Як їх прикотити? (Г. Хоткевич);

Лепетиські партизани прикотили з собою навіть гармату-тридюймівку (О. Гончар);

// розм. Їдучи, доставляти кого-, що-небудь кудись; привозити.

Тоді тільки Ксьонзиха згодилася продать [кріпачку Ганну], як найдеться .. Пан і пошли у Комишну за нею сани і четвірку коней, прикотили її (Панас Мирний);

Через тиждень він прикотив з полонини повен віз масла і бринзи (П. Козланюк).

2. розм. Прибувати куди-небудь (про віз, машину і т. ін.).

Прикотив возик з писарем (Марко Вовчок);

Через місяць прикотила в Піски велика-велика буда (Панас Мирний).

3. розм. Приїжджати куди-небудь.

Вранці другого дня Боженко прикотив до Вінниці на дрезині (С. Скляренко);

На легкій, пофарбованій в зелене з червоними обідками бідарці прикотив сам Кужель (Ю. Збанацький);

* Образно. Серед зими прикотила непрошена весна і в два дні теплими язиками вітрів злизала весь сніг на полях (І. Волошин);

// тільки док., рідко. Насуваючись, поширюватися в просторі (про дим, туман).

Ніч була зоряна. Ця. Що скінчилась .. Чую... немовби туман прикотив (П. Тичина).

ПРИКО́ЧУВАТИ², ую, уєш, недок., ПРИКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, с. г., рідко.

Те саме, що закотко́вувати.

Потім [після боронування] провадиться сівба і після неї поле обов'язково прикочують важкими кільчастими котками (з наук. літ.);

Садимо картоплю на глибину 12–14 сантиметрів. Це дає змогу боронувати її, не пошкоджуючи бульб. Після садіння поле прикочуємо в агрегаті з легкими боронами (з наук. літ.);

Після сівби [цукрових буряків] площу неодмінно слід прикотити важкими котками (з газ.).

ПРИКОЧУВА́ТИ див. прикочо́вувати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

прикочувати

Значення в інших словниках